Вступ

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення.

Як  доводить життя,    в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієн­тується, приймає рішення, працює, людина твор­ча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів, нових рішень). 

Останнім часом зростає інтерес до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах лю­дині допомагають складні механізми (ком­п'ютери, сканери, обчислюванні машини), то творчість не може бути формалізована і укладена в певну програму дій, не може бути механічною. Але від творчості залежить науково-технічний прогрес і створення нового. Навіть у школі мож­на впевнитись у зростанні інтересу до творчості: за новою 12 бальною системою оцінювання най­вищі бали отримують учні тоді, коли виявляють творчість.

Творча самореалізація в широкому розумінні становить основну рису, невід'ємну характерис­тику психічно здорової людини. Так, за А.Маслоу, психічно здорова людина — це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, любить навколишній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої здібності й обдарованість.

Механізм творчості не має віку: на 6 –му  році життя стає активним і набирає потужності впродовж усього життя; він закладений у нас природою, може, так і зали­шитися нерозкритою брунькою, якщо ця брунь­ка була пригноблена несприятливими обстави­нами, вона не загине, вона існуватиме, але це буде всього лише нереалізована потенція.

Проблема виховання творчої особистості

За оцінкою багатьох аналітиків і прогнозистів, наше століття повинно відрізнятися різким зростанням попиту на творчий потенціал людини, її здатність до самоорганізації, творчого самовираження.

Сучасне життя потребує спеціалістів, здатних не лише володіти знаннями та уміннями, оперативно орієнтуватися в динаміці змін і інформаційному просторі, але й критично і творчо мислити. Тому однією з найактуальніших проблем сьогодення є розвиток і формування творчої, всебічно розвинутої особистості

Творчість — це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей, найвищий рівень пізнання. Це процес розв'я­зання завдання, стан натхнення людини — спа­лах її енергетичного потенціалу, який розкри­ває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме. Розрізняють нау­кову творчість, художню, літературну, педагогіч­ну та інші види творчості.

Творчість — психологічно складний процес. У центрі його — уява _, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам'ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, мотивами цілеспрямованої діяльності. І, безумовно, процес творчості може відбуватися лише за умо­ви відповідного емоційного тла.

 Загальні ознаки творчого мислення

                            ( за К.Торренсом)

1. Наявність новизни у     результаті.

2. Оригінальність.

3. Уміння комбінувати із     багатьма 

    можливостями.

4. Уміння синтезувати і     зв’язувати ідеї

   оригінальним     шляхом.

5. Уміння шукати, ставити і     вирішувати

    проблему.

6. Мотиваційна направленість   дитини на

   придбання нових    знань.

7. Готовність до реалізації     творчого потенціалу.

8. Гнучкість мислення.

Творчість може привести до великих відкриттів, винаходів. Ті продукти діяльності, які вона створює, відзначаються новизною, ори­гінальністю й унікальністю. 

Ось чому важливо розвивати творчі здібності  у дітей, виховувати їх нестандартно, оригінально мислячими, з творчим підходом до життєвих проблем. Тоді ми отримаємо повноцінних членів суспільства, здатних реалізувати себе в ньому.

         Молодший підлітковий вік – найбільш сприятливий період для розвитку творчих здібностей учнів. Саме в цьому віці відбувається стрімкий розвиток процесів мислення та уяви.

                     Пізнаючи складний і великий світ, молодший школяр прагне самоутвердитися в ньому, виявити себе особистістю. В роботі з розвитку творчих здібностей, а саме фантазії, мислення, інтуїції, натхнення доцільно в процесі навчання користуватися прийомами синтезування образів уяви, ознайомлення зі стратегіями творчого мислення, розвитку сенсорних здібностей та формування мовленнєвих умінь.

         Метою сучасної школи є забезпечення подальшого становлення особистості дитини, цілеспрямоване виявлення і розвиток здібностей, формування вміння і бажання вчитися.

                   Запропонована програма дає змогу варіювати зміст і обсяг завдань, вправ, виходячи із рівня можливостей та підготовки учнів, дозволяє використовувати ігри та вправи, що забезпечують достатню фізичну активність.

Мета:

розвиток  творчих  здібностей, креативності  мислення, різних  видів памяті, уяви, фантазії, уваги.

Завдання:

1. Розвивати творчі здібності учнів, самостійність.

2. Розвивати креативність  мислення: оригінальність, продуктивність,

    гнучкість.

3.Розвивати операції мислення: аналіз, синтез, порівняння,

   узагальнення.

4.Розвивати уяву, увагу, пам’ять.

5. Розширити словниковий запас учнів.

5. Формувати адекватну самооцінку.

6. Формувати  позитивне  ставлення до своєї роботи

    та роботи інших членів групи.

 7. Виховувати інтерес до придбання нових знань,

    розвитку своїх вмінь та навичок.

Очікувані результати:

-         більш високий ( порівняно з результатами вступного діагностування) рівень розвитку творчих здібностей, а саме продуктивності, гнучкості, оригінальності мислення;

-         зростання інтересу дітей до творчої діяльності;

Критерії комплектування груп:

На основі проведеної діагностичної роботи з метою вивчення рівня розвитку творчих здібностей учнів до занять запрошуються діти з високим рівнем розвитку творчого мислення та учні, які виявили бажання працювати в групі.

Принципи роботи з формування творчого мислення

1. Створення  безпечного     психологічного простору.

2. Відношення  до дітей, ніби вони    мають ті

    якості, які потрібно     розвинути.

3. Безоцінне ставлення до  результатів роботи

    дітей.

4. Не говорити дитині „ У тебе не    виходить”,

   „Погано”, „Не так”.

5. Розвиток  самооцінки своїх   вмінь: „А як ти

   думаєш?”, „А     тобі подобається?”

6. Не порівнювати з іншими, а     тільки з собою.

У цій програмі  використано такі  практичні методи розвитку творчого мислення школярів:

1. Метод образного бачення — емоційно-об­разне дослідження об'єкта.  

2.  Метод символічного бачення. Метод символічного бачення полягає у пошуку учнем зв'язків між об'єктом і його символом.  .

3. Метод придумування — це спосіб створен­ня не відомого учням раніше продукту в резуль­таті їх розумових дій.

Метод реалізується за до­помогою прийомів:

а) заміщення рис одного об'єкта рисами іншого з метою створення ново­го об'єкта;

б) знаходження властивостей об'єкта в новому середовищі;

 в) зміна елемента об'єкта і опис властивостей нового, зміненого об'єкта.

4.  Метод «Якби...». Учням пропонується скласти опис або намалювати картину про те, що відбудеться, якщо в світі щось зміниться.

6. Метод гіперболізування. Збільшується або зменшується об'єкт пізнання, його окремі час­тини або якості.

7.  Метод аглютинації. Учням пропонують з'єднати якості, що в реальності не поєднують­ся.

8. Метод емпатії означає «переймання» лю­дини станом іншого об'єкта.  

                            Організація занять  

Загальний обсяг курсу – 15 занять, кожне з яких тематичне, завершене, може використовуватися як окреме заняття.   Тривалість  кожного заняття – 1 год. Частота занять – один раз в тиждень.